Екологічні аспекти процесів сатурації цукрових заводів

Як відомо, сатураційний газ є одним з важливих компонентів, а його виробництво – одним з основних технологічних процесів цукроваріння. Від якості сатураційного газу залежить вихід продукції, стабільність технологічного процесу, енерговитрати, а також - забруднення атмосфери. Яким чином?

Сатураційний газ отримують безпосередньо на цукровому заводі, випалюючи вапняк у вертикальних вапняково-газових печах. Піч працює безперервно, вапняк (СаСО3) разом з твердим паливом (вугілля) подають в піч. Під впливом термічної обробки вапняк розкладається на негашене вапно  (СаО), яке відбирають знизу печі та сатураційний газ (СО2), який відбирають з верхньої частини печі. Основним та необхідним компонентом сатураційного газу є двоокис вуглецю, проте газ містить також побічні продукти горіння, такі як: азоту діоксид (NOx), сірчистий ангідрид (SO2), вуглецю оксид (CO) та тверді частинки (зола), які і спричиняють забруднення атмосфери. 
 
Ці продукти горіння є забруднюючими речовинами, вони шкодять здоров’ю і їх викиди обмежуються законодавством. Частково забруднюючі речовини усуваються на  лавераторах (скруберах мокрої очистки із замкнутим контуром водопостачання), що очищують сатураційний газ на виході з печі, проте це майже не стосується вуглецю оксиду.  
 
Існує певна залежність між утворенням потрібного для виробництва СО2 та небажаного з точки зору технології та захисту довкілля вуглецю оксиду (СО), адже останній є продуктом неповного окислення (згорання). Найбільш поширеною причиною його недоокислення, по нашому досвіду інструментальних замірів, є недостатній надлишок повітря (<3-6%) в зоні горіння вапняковипалювальної печі. Також можуть бути й інші причини, характерні для спалювання твердого палива. Частково ці проблеми можна усунути, оптимізувавши процес горіння твердого палива, наприклад, при проведенні еколого-теплотехнічних випробовувань подібно до одноіменних робіт на котлах котелень, в додаток це ще дасть і економічний результат, особливо відчутний на потужних печах. 
 
Проте, в силу специфіки технології, повністю мінімізувати викиди вуглецю оксиду до значень, пронормованих в законодавстві, неможливо. Адже, відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 309 від 27 червня 2006 року, норматив граничнодопустимого викиду вуглецю оксиду із стаціонарних джерел не повинен перевищувати 250 мг/м3, натомість мінімальні фактичні значення на налагодженному обладнанні, зафіксовані нами, рідко коли були нижчими за 6000-10000 мг/м3. 
 
Що ж робити в цій ситуації аби лишитись в законодавчому полі? Перш за все, провести еколого-теплотехнічні роботи з налагодження оптимального горіння задля економії палива, підвищення якості сатураційного газу та зменшення викидів в атмосферу, принаймі на потужних печах, або хоча б контролювати надлишок повітря в зоні горіння печей.  Хоча привести викиди до рівнів, затверджених законодавством, в будь-якому випадку не вдасться по причині специфіки цього технологічного процесу. По-друге, законодавством передбачена можливість розробки спеціфічних технологічних нормативів для певних видів обладнання, які в силу об’єктивних причин не можуть досягнути рівнів викидів затверджених законодавством для загального випадку. Це, в основному, потужні виробництва такі як металургія, велика енергетика, хімічні виробництва, тощо. Цей список  включає і вапняково-випалювальні печі. 
 
Чому цей процес ще не розпочався? Такі технологічні нормативи розробляються для цілої галузі, так як повинні охоплювати всі існуючі установки, тому потрібна консолідована позиція підприємств галузі, окрім того законодаство передбачає виявлення ініціативи з боку зацікавлених представників галузі - асоціацій, об’єднань, тощо.        
 
Дані матеріали отриманні під час проведення робіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин фахівцями ПП «Інтер-Еко» на Томашпільському цукровому заводі ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина»». З питань можливої співпраці на предмет проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємствах цукрової промисловості та/або розробки технологічних нормативів для цієї галузі  звертатись:
* Мороз Юрій Анатолійович, директор ВП «Цукровий завод» ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина»», тел. (04348) 2 16 46, 0674320510
* Гончарук Вадим Станіславович (директор ПП «Інтер-Еко») - (0432) 69 90 96, 0667323736
 
Повернутись